Створити щось насправді унікальне та цікаве в серії Need for Speed вдавалося лише окремим студіям. EA ще у 2011 році без зайвих вагань закопала Black Box, а недавно змайструвала домовину для Slightly Mad Studios. Тому залишилася лише Criterion Games. Перенісши свої напрацювання з Burnout, колись студія змогла дуже вдало оновити класичний формат Hot Pursuit. Очевидно, що саме їм EA передала серію зараз. Unbound відображає те, що вміє добре робити Criterion Games: взяти все найкраще та додати родзинку, яка дозволяє виокремити їхній проєкт на фоні інших.

Всіма кольорами веселки

Вирізняється нова Need for Speed, вочевидь, сел-шейдингом, який прикрутили не лише до ефектів авто, а й облич персонажів. І якщо автомобільні прибамбаси (так звані теґи) ще можна вимкнути, то з людьми так зробити не вдасться. Втім, без цих візуальних приємнощів, ви позбавите себе однієї з основних родзинок Unbound.

Якщо детальніше, то теґи не можна кастомізувати. Тобто ви обираєте єдиний пакунок з усім (ефектом нітро, зіткнень, польотів). Можна зробити невелике порівняння з NFS: Nitro, грою на Wii, де була схожа особливість зі замальовуванням траси, якщо ти їхав попереду. Nitro щонайменше мала базовий редактор цього ефекту, зокрема підбір візерунку та його кольору. У Unbound такого немає, але від цього тутешні візуальні бонуси не є відірваними від гри. Вони виглядають круто, особливо на високій швидкості їзди. Втім, як і в Nitro, до такого звикаєш доволі швидко. Вже через кілька годин навіть мінімальний вау-ефект проходить. Варто сказати, що теґи насправді виокремлюють гру, особливо на фоні останніх частин серії. Тим паче, є можливість обрати візуальний ефект Heroyam Slava. Очевидно, зі жовто-синім стилем. І це не єдиний приємний бонус для українців.

Доповнює яскравий візуал просто скажена зовнішня кастомізація деяких авто. Перетворити їх можна буквально на зорельоти. Приклеїв нові бампери чи капот на позашляховик? Тепер він радше нагадує залізного носорога. Втім, така варіативність доступна не для кожного автомобіля з очевидних причин (обмеження від виробників). Звісно, це не Forza, але 143 автомобіля — це дуже пристойний показник для Need for Speed. Про культові машини на кшталт Skyline, M3 чи Impreza розробники не забули.

Говорячи про персонажів, то найчастіше ви побачите звичайнісінькі катсцени за їх участі. У Criterion Games вирішили не напружуватися і якісь стилізовані рішення туди майже не додавали. Це нереалізована можливість, адже візуал гри штовхає до подібного, зокрема у сюжетних роликах.

Покоління Y

Зовнішній вигляд персонажів та яскрава палітра ефектів мали би підготувати вас до тутешньої історії. NFS вже давно не роблять для стариганів, які мріють про момент, коли анонсують ремейк Underground 2. Молодіжний сленг та розмови персонажів у Unbound — це легкий крінж. За своїм рівнем він нагадує Most Wanted чи Carbon, але з однією відмінністю: у 2005 році ця недолугість мала іншу стилістику та подачу. В Unbound можна почути діалоги про “я обираю власний шлях розвитку”, аніме тощо. Втім, я здивуюся, якщо великодка про Initial D комусь не сподобається. Не знаєте нічого про сучасний молодіжний сленг та теми? Найвірогідніше будете слухати розмови у грі зі здивованою мармизою Скубі-Ду.

До речі, якщо відкинути візуальний стиль Unbound, то дещо у ній нагадує про класичні частини серії, а саме сюжет. У головної героїні/героя обманом забирають автомобіль, тому нашою основною метою під час проходження є повернути його собі та покарати негідників. Звісно, починати свій шлях потрібно з найпростіших заїздів і найдешевших авто. Не нагадує Most Wanted (2005)? Замініть декілька складових, додайте сюди сучасний сленг… Отримуємо знайомий мотив, але завершується він не карколомним стрибком через міст, а обіймами зумерів, де всі всіх прощають і живуть довго та щасливо.

Збираємо все найкраще докупи

Структура проходження в Unbound своєрідна. У вас є майже місяць для того, щоби потрапити до фіналу в тутешньому нелегальному чемпіонаті. Кожного тижня треба здобувати нові авто та певну кількість грошей для того, щоб у неділю мати змогу позмагатися в особливій серії заїздів. Кожна доба поділена на день і ніч. Щось типу Heat, але перемкнутися на потрібну пору не можна. Треба почергово відпрацьовувати кожну із них, доки не доберешся до вищезгаданої серії перегонів у неділю.

За всіма заповідями Heat вдень поліцейські майже не дошкуляють, але вночі… Доведеться часто втікати від стражів порядку. Рівень розшуку тут нараховується за проходження заїздів. Чим більша винагорода, тим вищий рівень погоні ви отримаєте. Варто наголосити, що переслідування також повторюють концепцію Heat. Поліцейські не вміють закривати вас “у коробку”. За проходження я жодного разу не був затриманий через те, що мене вдало заблокували. Погоні Unbound зводяться до стратегії “від заправки до заправки”. Коли ти не намагаєшся розважити себе втечею від поліцейських, а просто шукаєш найближчу станцію, щоби поновити смугу здоров’я. До речі, ремонтувати так автомобіль можна лише через певний проміжок часу. Плюватися не буду, бо в Heat просто було дурнувате обмеження на кількість цих відновлень за ніч. Поліцейські обожнюють правило п’яти, адже саме таку максимальну кількість хранителів порядку ви зазвичай побачите під час погоні. Доволі дивно, що гра, яка виходить уже на сучасному поколінні консолей та ПК, все ще має подібне обмеження. З іншого боку, баланс цих погонь непоганий. Якби було більше поліцейських чи вони вміли ще й блокувати вдало, то Unbound би перетворилася на пекло. На майбутнє не завадить підвищити рівень екшену з допомогою додаткових засобів для знешкодження поліцейських (ґаджетів або хитких конструкцій), але рушій Frostbite 3 ніби не готовий до чогось подібного.

Forza Horizon робить із тебе бога, даючи все, що тільки можна, а Unbound — не соромиться забирати. Вполювали поліцейські вночі? Віддавай усі зароблені гроші! Зробив невдалу додаткову ставку на когось (через дивний рандом) чи віддав внесок за гонку та не приїхав у топ-4? Вітаю, ти втратив більше, аніж заробив! Unbound — це гра, яка не старається потурати казуалам, а її середній рівень складності насправді є оптимальним. Це саме те, чого можна було очікувати від Need for Speed. Шкода лише, що гонки не порозбивали на окремі точки на мапі. Замість цього є хаби в певній частині міста. Впевнений, що якби мапа була вкрита окремими гонками, то й місцевість було би приємніше вивчати та запам’ятовувати. А так, за проходження з’являється тільки 5-6 завчених маршрутів. У кожному хабі є лише певні заїзди, тому іноді доведеться перепроходити старі гонки, щоби заробити хоча би якісь гроші на автомобілях низьких класів. Це доволі дивна схема репетативності. Базована порада новачкам: апґрейдіть свій автомобіль так, щоби його потужність була не нижчою за середній показник у потрібному класі, інакше ви просто будете програвати.

Щоби заповнити якось Лейкшор, розробники вкрили мапу величезною кількістю колектіблів. Збиральництво тут піднесене до якогось неймовірного рівня. Я би дав премію дизайнерам, бо такої кількості малюнків на стінах будинків не очікував. Та виставляти це як плюс доволі складно, бо проїхати один квартал, не знайшовши якийсь малюнок на стіні чи рекламний щит, доволі складно. Займатися настільки інтенсивним збиральництвом — сумнівне заняття. Невже таке копіювання Forza Horizon може принести задоволення?

Я довго думав, що мені найбільше нагадує Лейкшор. Heat? Хіба рельєф мапи. Underground 2? Місто не настільки яскраве, але вже ближче. І потім я згадав про The Crew 2 з її американськими містами. У Unbound, очевидно, краща деталізація, але за візуальною складовою чомусь хочеться зводити докупи саме їх. Тим паче, в останній NFS також є роздвоєння трас, коли можна обрати один із декількох повноцінних маршрутів гонки. Якщо автомобілі можуть похизуватися візуальними бонусами, то місто потішити чимось особливим не може.

А що там ґеймплей? Це натуральний Heat! Запчастини для підвищення потужності машини в Unbound майже аналогічні. Перші враження схиляють до думки, що ігролад став плавнішим, та це відчуття зникає після 2-3 протестованих автомобілів, зокрема для дрифту чи позашляховиків. Останні, до речі, мене здивували найбільше, бо перегонів по бездоріжжю просто катма. От чого достатньо, то це змагань Takeover. Якщо ви пригадуєте доповнення Speedcross із Payback, то вважайте, що це відполірована версія тих заїздів. Своєрідна Джимхана, але на певній трасі. Це, звісно, не здобувати платинові винагороди в Dirt 3, але як окремий режим цілком ок. A$AP Rocky у грі, до речі, тільки для того, щоби хвалити вас за перемоги в Takeover та розповісти в одній із місій про “натхнення”, як і передбачалося. Трейлери до релізу гри з ним були ефектніші.

Чомусь Criterion не позбулися сюжетних місій зі супроводженням іншого персонажа. Їх всього декілька, але потрібні вони лише, аби персонажі поговорили. Розмовляють вони достатньо і в гонках, і поза ними. Цим Unbound добряче нагадує Payback. Схоже, що EA платить працівникам за кількість знаків у фінальному сценарії. Ну, а ще є альтернатива місій зі супроводженням, а саме доставка певної людини з пункту А до Б. За це можна хоча б отримати непогані гроші. В одній із таких місій треба підвезти дівчину, яка в кінці прощається українською мовою. Видно, хтось у Criterion має українське коріння, адже навіть це не остання приємність, на яку ви можете натрапити при проходженні.

Heat у крові, Midnight Club у голові

Need for Speed цупить родзинки своїх мертвих конкурентів. Найбільше ґеймплейних паралелей під час проходження хотілося провести саме з Midnight Club: Los Angeles, звідки Unbound тишком-нишком позичила декілька цікавих особливостей. Саме там були і “хвости” на задніх бамперах супротивників, які позначали сліпстрім, і заряджання додаткової шкали нітро, і місії із доставки автомобілів. Так, не лише сліпстрім в Unbound дозволяє зарядити шкалу бонусного нітро, але саме цей спосіб ви використовуватимете у 70% випадків.

Це добре, що такі ігрові механіки, особливо в аркадних перегонах, використовує хоча би хтось. Хочеться кинути камінь у город Rockstar, але їм зараз не до цього, вони точно роблять нове доповнення для GTA Online. Тому я на боці Criterion, які з допомогою таких запозичень намагаються створити новий стиль для Need for Speed. До речі, як і в Midnight Club, в Unbound по вулицях бігають люди. Щоправда, виглядають вони кволо, а при поганому дрифті їх можна навіть вгатити в стіну.

Про місії із доставки автомобілів щось особливе виокремити важко, бо це типові заїзди на час або виживання з поліцією. У них Criterion іноді намагається грати на почуттях пристаркуватих фанатів. Як, наприклад, у завданні, де треба доставити знамениту BMW M3 з Most Wanted. Персонажі при цьому і поговорити про “Чорний список” встигають, і пожартувати про “лезо”. Подібне робили й Ghost Games, але це насправді приємно. Need for Speed тепер інша, тому сподіватися на якийсь кросовер і стару стилістику не варто. Зате тепер місто Лейкшор офіційно розташоване в тому ж всесвіті, де й Рокпорт.

Онлайн помирає останнім

Грати Unbound, вочевидь, можна й онлайн. Шкода, але Criterion не вносить якихось вагомих оновлень у свою стару структуру світу/сервера, яку вони вперше перенесли з Burnout Paradise до Most Wanted (2012). Вона хороша, вона працює, але не більше. Зважаючи на те, що траплялося з попередніми частинами, не дуже віриться в те, що ця частина знову протримається більш ніж декілька місяців до того моменту, коли онлайн в ній впаде до мінімального рівня. Відкрита мапа, де ти потрапляєш із десятком інших гравців на один сервер, а потім ви всі разом збираєтеся на гонку або долучаєтеся через автоматичні запрошення, не дає чогось нового. Не дивуйтеся, якщо відчуєте дежавю. Прогрес для режиму кар’єри та онлайну частково розмежований. Деякі автомобілі не доступні одночасно і там, і там. А ще запчастини для підвищення потужності потрібно купувати в кожному режимі окремо.

Наостанок не варто забувати про музику в Unbound, адже саундтрек цієї частини збирали докупи не просто з наголосом, наприклад, на якийсь конкретний мотив, а багатонаціональний плейлист. Тут є німецькі, польські, українські треки… Вау, українські? Супер! Не всі українські виконавці викликають шквал позитивних емоцій, але почути alyona alyona, Kalush, Аліну Паш та Grebz приємно. Загалом Unbound пропонує хороший список треків, якщо ми говоримо про відповідність стилістістиці гри.

Need for Speed Unbound справді має власний стиль. Втім, описують ці слова лише візуальну складову. Ґеймплейно гра просто копіює Heat, а зверху посипає його деякими нововведеннями, які нагадують Midnight Club: Los Angeles. Найважливішим плюсом цієї частини є те, що вона не встеляє шовкову доріжку перед гравцем, а змушує його напружитися. Ба більше, відчути втрату… Коли твої вміння та автомобіль не дають змогу відіграти вступний внесок за гонку або коли поліцейським все ж вдається забуцати тебе до смерті. Також низький поклін Criterion за кілька приємних сюрпризів, які приправляють гру українським колоритом. Важливо усвідомлювати, що для цих розробників Unbound є лише новою початковою точкою після довгої перерви. Якщо порівнювати її із тим, що колись довелося пройти Ghost Games, починаючи з Need for Speed (2015), то Criterion Games уже на високому старті.